Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Семинар 11.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.05.2022
Размер:
112.64 Кб
Скачать

Тема 10. Давньоруська література (хі–хііі ст.)

(4 год.)

План

Заняття 2

3. Філософські мотиви в “Повчанні” Володимира Мономаха.

4. Співвідношення категорій душі, плоті, тіла і духу у посланнях митрополита Никифора.

Тексти до інтерпретації

3. Філософські мотиви в “Повчанні” Володимира Мономаха

Поученье [За Лаврентіївским літописом 1377 р.]

Азъ худый дЂдомъ своимъ Ярославомъ, благословленымъ, славнымъ, наречный въ крещении Василий, русьскымь именемь Володимиръ, отцемь възлюбленымь и матерью своею Мьномахы [во благочестии наказанъ, чаадомъ моимъ преспеяти въ добродЂтеляхъ желая, се пишу поученье вамъ взлюбленнии] и хрестьяных людий дЂля, колико бо сблюдъ по милости своей и по отни молит†от всЂх бЂдъ! СЂдя на санех, помыслих в души своей и похвалих бога, иже мя сихъ дневъ грЂшнаго допровади. Да дЂти мои, или инъ кто, слышавъ сю грамотицю, не посмЂйтеся, но ему же люба дЂтий моихъ, а приметь е в сердце свое, и не лЂнитися начнеть такоже и тружатися.

Первое, бога дЂля и душа своея, страх имЂйте божий в сердци своемь и милостыню творя неоскудну, то бо есть начатокъ всякому добру. Аще ли кому не люба грамотиця си, а не поохритаються, но тако се рекуть: на далечи пуги, да на санех сЂдя, безлЂпицю [е] си молвилъ.

УсрЂтоша бо мя слы от братья моея на ВолзЂ, рЂша: «Потъснися к нам, да выженемъ Ростиславича и волость ихъ отъимем; еже ли не поидеши с нами, то мы собЂ будем, а ты собЂ». И рЂхъ: «Аще вы ся и гнЂваете, не могу вы я ити, ни креста переступити»

И отрядивъ я, вземъ Псалтырю, в печали разгнухъ я, и то ми ся выня: «Вскую печалуеши, душе? Вскую смущаеши мя?» и прочая. И потомь собрах словца си любая, и складохъ по ряду, и написах: Аще вы послЂдняя не люба, а передняя приимайте.

Повчання [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком]

Повчання. Я, недостойний, дідом своїм Ярославом благословенним, славним, батьком возлюбленим і матір’ю своєю з Мономахів — названий при хрещенні Василем, руським іменем Володимир [у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені,] і ради людей християнських, яких стільки уберіг з милості своєї і батьківської молитви від всіляких бід! Сидячи на санях, подумав я в душі своїй і похвалив Бога, що до сих днів мене допровадив.

Хай діти мої, чи інший хто, слухаючи сю грамотицю, не посміються, а кому із дітей моїх вона буде люба — хай прийме її в серце своє і, не лінуючись, почне, як і я, трудитися.

Перш за все, бога ради і душі своєї, майте страх божий в серці своєму і милостиню подавайте щедру,— бо то початок всякого добра. Якщо ж комусь не люба грамотиця ся, хай не насміхається, а так про неї скаже: на далекій путі та на санях сидячи, небилиць наговорив.

Зустріли були мене на Волзі посли від братів моїх і сказали: «Приєднуйся до нас, і виженемо Ростиславичів, і волость їхню відберемо. Якщо ж не підеш з нами, то ми собі будемо, а ти собі». І я сказав: «Хоч ви й гніваєтесь, але не можу я ні з вами піти, ні клятву порушити».

І відправивши їх, узяв Псалтир, розгорнув у печалі, і таке мені випало: «Пощо сумуєш, душе? Пощо бентежиш мене?» і далі. А потім вибрав слова ці чудові, розклав їх у ряд, і написав: «Якщо вам останні не любі, то беріть передніх».

«Вскую печална еси, душе моя? Вскую смущаеши мя? Уповаи на бога, яко исповЂмся ему». «Не ревнуй лукавнующимъ, ни завиди творящимъ безаконье, зане лукавнующии потребятся, терпящии же господа,— ти обладають землею. И еще мало,— и не будеть грЂшника; взыщеть мЂста своего, и не обрящеть. Кротции же наслЂдять землю, насладяться на множьст†мира. Назираеть грЂшный праведнаго, и поскрегчеть на нь зубы своими; господь же посмЂется ему и прозрить, яко придеть день его. Оружья извлекоша грЂшьници, напряже лукъ свой истрЂляти нища и убога, заплати правыя сердцемь. Оружье ихъ внидеть в сердця ихъ, и луци ихъ скрушатся. Луче есть праведнику малое, паче богатства грЂшных многа. Яко мышца грЂшных скрушится, утвержаеть же праведныя господь. Яко се грЂшници погыбнуть; праведныя же милуя и даеть. Яко благословящии его наслЂдять землю, кленущии же его потребятся. От господа стопы человЂку исправятся. Егда ся падеть, и не разбьеться, яко господь подъемлеть руку его. Унъ бЂх, и сстарЂхся, и не видЂхъ. праведника оставлена, ни сЂмени его просяща хлЂба. Весь день милуеть и в заимъ даеть праведный, и племя его благословлено будеть. Уклонися от зла, створи добро, взищи мира и пожени, и живи в вЂкы вЂка».

«Внегда стати человЂкомъ, убо живы пожерли ны быша; внегда прогнЂватися ярости его на ны, убо вода бы ны потопила».

«Помилуй мя, боже, яко попра мя человЂкъ, весь день боряся, стужи ми. Попраша мя врази мои, яко мнози борющиися со мною с выше». «Возвеселится праведник, и егда видить месть; руцЂ свои умыеть в крови грЂшника. И рече убо человЂкъ: аще есть плодъ праведника, и есть убо Богъ судяй земли». «Измий мя от врагъ моихъ, боже, и от встающих на мя отъими мя. Избави мя от творящих безаконье, и от мужа крови спаси мя; яко се уловиша душю мою».

«Пощо сумуєш ти, душе моя? Пощо бентежиш мене? Я надіюсь на Бога, бо перед ним сповідаюся». «Не змагайся з лукавими, не завидуй творящим беззаконня, бо лукаві будуть знищені, а боготерпці — ті будуть володіти землею. І ще трохи — і не буде грішника, шукатиме місця свого — і не знайде.

Покірнії ж успадкують землю і насолоджуватимуться багатоликим світом. Наглядає грішний за праведним і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміється з нього і провидить, коли прийде день його [останній]. Оружжя добули грішники, напинають лук свій, щоб підстрелити убогого і нужденного, вразить справедливих серцем. Оружжя їхнє вразить власне серце, а луки їхні зламаються. Лучче малість праведних, аніж великі багатства грішних. Бо сила грішних зламається, а праведних зміцнює Господь. Отож, грішники згинуть, а праведних же він милує і дає їм. Отож, ті, що благословляють його, успадкують землю, а ті, що проклинають його, будуть випущені. Господь стопи чоловіка направляє. І навіть коли впаде — не розіб’ється, бо Господь підтримує руку його. Молодим був і постарів, а не бачив залишеним праведника, ні дітей його, щоб хліба просили. Щодень подає милостиню і в борг дає праведний, і нащадки його благословенні будуть. Ухиляйся від зла, твори добро, шукай миру і проганяй [зло],— і живи во віки віків».

«Коли б повстали люди, то живими б пожерли нас; коли б розгнівалась на нас лють його, то вода б нас потопила».

«Помилуй мене, Боже, бо зневажив мене чоловік, щодень борючись, гнітить мене. Зневажили мене вороги мої, бо багато бореться проти мене з неба». «Возвеселиться праведник і, коли побачить відомщення, руки свої омиє в крові грішника. Адже сказав чоловік: «Якщо є нагорода праведнику, то є й Бог, що творить суд на землі». «Візьми мене із рук ворогів моїх, Боже, і від тих, що повстають на мене, відніми мене. Увільни мене від творящих беззаконня і обрятуй мене від кровожадних, які полонили душу мою».

«И яко гнЂвъ въ ярости его, и животь в воли его; вечеръ водворится плачь, а заутра радость». «Яко лучьши милость твоя, паче живота моего, и устнЂ мои похвалита тя. Тако благословлю тя в животЂ моемь, и о имени твоемь въздЂю руцЂ мои». «Покры мя от соньма лукавого и от множьства дЂлающих неправду». «Възвеселитеся вси праведнии сердцемь. Благословлю господа на всяко время, воину хвала его», и прочая.

Якоже бо Василий учаше, собрав ту уноша, душа чисты, нескверньни, тЂлеси худу, кротку бесЂду и в мЂру слово господне: «Яди [и] питью бесъ плища велика быти, при старых молчати, премудрыхъ слушати, старЂйшимъ покарятися, с точными и меншиими любовь имЂти; без луки бесЂдующе, а много разумЂти; не сверЂповати словомь, ни хулити бесЂдою, не обило смЂятися, срамлятися старЂйших, к женам нелЂпымъ не бесЂдовати, долу очи имЂти, а душю горЂ, пребЂгати; не стрЂкати учить легкых власти, ни в кую же имЂти, еже от всЂх честь. Аще ли кто васъ можеть инЂмь услЂти, от бога мьзды да чаеть и вЂчных благъ насладится». «О Владычице Богородице! Отъими от убогаго сердца моего гордость и буесть, да не възношюся суетою мира сего»; в пустошнЂмь семь житьи.

Научися, вЂрный человЂче, быти благочестию дЂлатель, научися, по евангельскому словеси, «очима управленье, языку удержанье, уму смЂренье, тЂлу порабощенье, гнЂву погубленье, помыслъ чистъ имЂти, понужаяся на добрая дЂла, господа ради; лишаемъ — не мьсти, ненавидимъ — люби, гонимъ — терпи, хулимъ — моли, умертви грЂхъ». «Избавите обидима, судите сиротЂ, оправдайте вдовицю. ПридЂте, да сожжемъся, глаголеть господь. Аще будуть грЂси ваши яко оброщени, яко снЂгъ обЂлю я», и прочее.

«І, як гнів у люті його, так життя і воля його: ввечері вселяється плач, а ранком [з’являється] радість».

«Бо лучче милість твоя, аніж життя моє, і вуста мої хай восхвалять тебе. Так благословлю тебе за життя моє і в честь твою здійму руки мої».

«Заховай мене від сонмища лукавих і від зборища творящих неправди». «Возвеселіться, всі праведні серцем. Благословляю Господа повсякчас, безкінечна хвала йому» і таке інше.

От так і Василій навчав, зібравши біля себе юних, мати душу чисту й незаплямовану, тіло худокосте, розмову лагідну і дотримуватись слова Господнього: «їжа і питво має бути без шуму великого, при старших мовчать, премудрих слухать, старшим коритися, з рівними і меншими в любові бути,— розмовляти без лукавства, а розуміти багато; не лютитися словом, не хулити мовою, не багато сміятися, соромитись старших, з жінками безпутними не розмовляти, очі долу опускати, а душу д’горі, уникаючи їх. Не ухилятися наставляти падких до влади, ні в що ставити, що від усіх честь. Коли ж хтось із вас може іншим корисне зробити, від Бога на віддяку і насолодження вічними благами — хай надіється». «О Владичице Богородице! Відведи від убогого серця мого гордість і буйство, щоб не величався марнотами світу цього у нашім пустотнім житті».

Навчися, праведний чоловіче, поступати благочестиво, навчися, за євангельським словом, «очима управлять, язик стримувать, ум упокорювать, тіло поневолювать, гнів погублять, помисли чисті мати, спонукаючись на добрі діла ради Господа; позбавлений — не мсти, зненавиджений — люби, гнаний — терпи, підданий хулі — моли, умертви гріх».

«Заступайтесь за обиженого, давайте розраду сироті, оправдайте вдовицю. Приходьте, щоб об’єднатися,— говорить Господь.— Якщо гріхи ваші будуть як багряниця, обілю я їх, як сніг» і таке інше.

Аще забивайте всего, а часто прочитайте: и мне будеть бе-сорома, и вамъ будеть добро.

Его же умЂючи, того не забывайте доброго, а его — же не умЂючи, а тому ся учите, якоже бо отець мой, дома сЂдя, изумЂяше 5 языкъ, в томъ бо честь есть от инЂхъ земль. ЛЂность бо всему мати: еже умЂеть, то забудеть, а егоже не умЂеть, а тому ся не учить. ДобрЂ же творяще, не мозите ся лЂнити ни на что же доброе, первое к церкви: да не застанеть васъ солнце на постели; тако бо отець мой дЂяшеть блаженый и вси добрии мужи свершении.

Якщо почнете забувати це, то частіше перечитуйте: і мені не буде соромно, і вам буде добре.

Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся, як батько мій, дома сидячи, вивчив п’ять мов, у тому честь мав від інших країн. Лінь-бо — мати всьому: що уміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчається. Добро діючи, не лінуйтеся ні на що добре, найперше — до церкви: хай не застане вас сонце в постелі. Так і отець мій блаженний робив, і всі знатні мужі славетні.

Соседние файлы в предмете История Украины